Маю питання про професійну самореалізацію і гроші.

Добрий вечір! Так, таке буває. Людина здатна реалістично оцінювати свою професійну компетентність, бути загалом задоволеною собою, але водночас мати труднощі саме з ціноутворенням. Це може бути пов’язано і з відчуттям власної цінності, але не обов’язково тільки з ним. Може бути страх втратити клієнтів, чутливість до відмови, відчуття провини через високу ціну, реальна невпевненість у попиті й багато чого іншого. Тому я б починала не з “як дозволити собі більше”, а з питання: що зі мною відбувається в момент, коли я хочу попросити за свою роботу більше грошей?

Вітаю. Дуже цікаве питання, і тут може підійматися багато інших питань. З чим пов’язано те, що ви не піднімаєте ціну на свої послуги? Це може бути не лише про питання до себе та власної самоцінності. Можливо, ви емпатична людина і бачите не тільки себе, а й людину навпроти: її можливості, обставини, почуття. Тут важливо дослідити: що саме вас зупиняє? Які почуття виникають, коли ви думаєте про підвищення ціни? Чого вам складно витримати в цей момент? Якщо вам буде цікаво, звертайтесь - можемо подосліджувати це разом.

Вітаю! Внутрішня самоцінність може зʼявитися тоді, коли ви глибше пізнаєте причини, які є перепоною до більшої вартості ваших послуг. Це можуть бути глибинні страхи або захисти, які спрацьовують, як тільки мова йде про вашу цінність як професіонала. Якщо потрібна допомога звертайтесь в особисті повідомлення. Працюю в методі юнгіанського аналізу.

Рада вітати вас! У вашому питанні, мене зачепила ваша перша фраза: «Я розумію, що займаюся тим, що мені цікаво і в чому я справді добре розбираюся». А чи справді ви це розумієте, чи ви це знаєте?, бо далі у вашому тексті виникає дуже цікавий розрив. ВИ ЗНАЄТЕ, ЩО ВИ КВАЛІФІКОВАНА, і БАГАТО НАВЧАЄТЕСЬ, ВКЛАДАЄТЕ СИЛИ, БЕРЕТЕ НА СЕБЕ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ, але коли справа доходить до грошей, ці знання чомусь перестають працювати. Вартість вашої роботи належить не до внутрішнього відчуття, а до реальності. І тут можна побачити певний конфлікт: професійно ви ніби вже перейшли на інший рівень, а у фінансовій частині життя продовжуєте залишатися на попередньому, тому я б не поспішала пояснювати це лише низькою самооцінкою. Варто подивитися глибше: що для вас означають гроші? Що відбувається всередині, коли потрібно назвати вищу ціну? Чого саме ви боїтеся в цей момент: відмови, осуду, втрати клієнтів, заздрості, відчуття, що «я забагато хочу»? Важливе питання: якщо гроші не приходять як результат вашої професійної діяльності, то який тоді результат для вас є достатнім? Можливо, справа не тільки в тому, щоб навчитися «брати більше», а в тому, щоб дозволити собі побачити власну роботу як таку, що має цінність не лише для вас, а й для іншої людини, яка готова за неї платити. Іноді професійне зростання справді випереджає внутрішнє відчуття власної цінності. Але іноді за цим стоїть зовсім інша історія, яку варто дослідити. З повагою до вас, юнгіанська психотерапевтка Карась А.

Вітаю. Як варіант, справа може бути у надмірній ввічливості та заблокованому агресивному імпульсі. Всередині кожної людини є поведінкова «шкала» між ввічливістю та прямотою, і от для того, аби заробляти більші гроші, заявляти про свої бажання і потреби, для того аби спокійно і без образ висловлювати власну думку, казати людям «ні» потрібно на цій шкалі бути приблизно посередині між ввічливістю та прямотою. Бо надмірно ввічлива людина має багато страхів: боїться образити, боїться бути «не такою», боїться спричинити незручності, боїться засудження і ще купи всього. І це робить людину нездатною спрямовувати свій агресивний імпульс назовні, а натомість виключно всередину себе у вигляді токсичної самокритики, селфгарму, почуттів сорому та провини, тощо. Почитайте про «асертивність», може відгукнеться 😊