В чому користь терапії?

Вітаю У вашому пості я чую крик душі, я б навіть сказала - крик відчаю. Ви хочете конкретних результатів за ваш вклад у вигляді коштів, часу та старань. А на томість отримуєте фрустрацію, і цілком справедливо, що це вас обурює. І тут у мене з'являється питання чи говорили про це все ви своєму терапевту?

Вітаю вас! Ви запитуєте, у чому ж полягає користь терапії у вашому випадку. Важливо не лише те, що відбувається на самій сесії, а й те, як ви проживаєте час між ними. Психолог не вчить людей, як жити. Серед нас навіть ходить жарт: «Якщо не знаєте, як жити, спитайте у людей, вони вам розкажуть!» Дуже цінно те, як ви описуєте свій стан. Ви зазначаєте, що в реальному житті нічого не змінилося, як не могли сказати «ні», так і зараз не можете. Але подивіться, скільки злості та гніву піднімається у вас зараз! Гнів це дуже глибоке почуття, яке часто блокує інші емоції і взагалі перекриває справжнє джерело життєвої сили, необхідної для реалізації ваших бажань. І той факт, що тут ви можете проявити цю злість, свідчить про те, що цей простір здається вам достатньо безпечним. У мене виникає запитання: що саме заважає вам показати цю злість і цей гнів своєму психологу? Що заважає бути з ним відвертою? Навіщо ви залишаєтеся зі своїм спеціалістом «правильною» та «красивою»? На терапії важливо бути собою, саме в цьому і полягає її головна цінність. Як зазначала Ненсі Мак-Вільямс: «Якщо на терапії не виникає злість, значит, вона не є терапевтичною». Ваш гнів зараз це величезний ресурс і важливий маркер. Спробуйте принести ці самі слова й ці емоції на вашу наступну сесію. Саме там може розпочатися ваша справжня жива динаміка та реальні зміни. З повагою, Карась А.В. юнгіанский психотерапевт

Буває і так, що людина приходить у терапію говорити, багато розуміє про себе, отримує інсайти, але при цьому ще не готова щось змінювати у своєму житті. Бо розуміти, чому я живу або дію саме так, і почати робити по-іншому не одне й те саме. Для змін часто потрібні сміливість і готовність ризикнути: спробувати поводитися інакше, зробити незвичний вибір, сказати «ні» там, де раніше не вдавалося, витримати невизначеність, реакцію інших і свої. Терапія може допомагати цю здатність поступово вирощувати, але самі зміни відбуваються в житті клієнта, через його власні рішення та дії. І я б не оцінювала три роки як багато чи мало. Одній людині цього часу достатньо, іншій замало. Це залежить від конкретної людини, її життєвого досвіду, ресурсів і того, з чим вона прийшла в терапію. А от Ваше теперішнє відчуття «я все розумію, але нічого не змінюється» мені здається дуже важливим. Можливо, це вже не питання про те, навіщо Вам терапія, а про те, що Ви готові почати робити інакше у своєму житті.

Вітаю! Щоб почати діяти потрібно ставити саме ціль/запит, що саме ви хочете змінити, але часто людина не готова до змін, тому відбувається саме те що ви описуєте. З вашого допису відчувається, що ви перекладаєте відповідальність на психолога за своє життя, але психолог не може за вас жити і за вас вирішувати, він може тільки супроводжувати вас на вашому шляху, де цілі ставите саме ви. Відчувається у дописі також відчай, але ж ви зробили стільки роботи заради себе, але обезцінюєте її. Важливо розуміти, що кожне рішення і кожна зміна у житті потребує зусиль з вашого боку і іноді багато часу. Можливо також, що ви в переносі зі своїм терапевтом, і зайняли позицію "хорошої дочки", якщо так то варто це обговорити зі своїм психологом, проговорити ваші стани і почуття.

Вітаю. Я психолог, гештальт-терапевт і, звісно, клієнт. Бо психолог не може бути посправжньому корисним своїм клієнтам, якщо сам не працює над собою, якщо не помічає власних сліпих плям, які можуть його тригерити. І так, на терапії ми можемо усвідомити, що маємо право сказати «ні». Можемо побачити свої почуття, свої потреби, свої межі. Але в реальному житті ще не завжди наважуємося так робити. І це нормально. Терапія - це безпечний простір, а реальне життя таким буває не завжди. Але витягнути себе з болота можемо тільки ми самі. І в терапії важливо не просто щось усвідомити, а поступово побачити: у мене є вибір. Я можу продовжувати робити так само. А можу спробувати по-іншому. І цей вибір - вже моя відповідальність і моя свобода.

Вітаю. Насправді кожна психотерапія унікальна і далеко не у всіх вона перетворюється на інтелектуальні посиденьки розумників. Ви в цьому анонімному повідомленні виразили купу роздратування, злості й гніву на невідомих психологів, в той час як в контакті зі своїм психотерапевтом скоріш за все залишаєтеся зручною та «хорошою дівчинкою». І вся проблема може бути якраз тому, що ви свою злість ніяк не показуєте на сесіях, а натомість пригнічуєте і спрямовуєте виключно всередину себе. Ви через це і начальнику не можете відмовити, бо це означає прямо сказати про те, як з Вами не можна і що Вам не подобається. Скоріш за все Ви надмірно ввічлива і Вам дуже страшно когось образити, напружити когось, стати причиною незручностей, страшно, що вас не приймуть, покинуть чи відмовляться від вас. Такі базові налаштування формуються в дитинстві і для того аби щось змінити варто не тільки рефлексувати, але і діяти. Спробуйте подратуватися і позлитися на свою психотерапевтку і на те, що відбувається між вами, прямо сказавши їй про свої справжні почуття. Мої припущення, що глибинна Ваша злість направлена навіть не на неї, а на інших важливих людей в Вашому житті . Кваліфікований спеціаліст прекрасно витримає таку агресію клієнта і після цього скоріш за все піде прогрес в вашій терапії. Дійсно прикро, якщо психотерапевтка не відчула Вашої пригніченої злості раніше. Шкода, що Ви зараз настільки фрустровані

Знаєте, що я вважаю однією з найбільших пасток у психотерапії? Можна роками вчитися пояснювати, чому ви боїтеся, але так і не навчитися жити без цього страху. Можна блискуче розуміти свої дитячі травми, знати всі свої захисні механізми, знаходити причини кожної реакції — і водночас продовжувати зраджувати себе в реальному житті. Знову мовчати, коли хочеться сказати «ні». Знову погоджуватися, коли всередині все протестує. Знову обирати звичний біль, бо невідомість лякає ще більше. Розуміти свою проблему — не те саме, що змінювати спосіб життя, у якому вона відтворюється. І ні, рішення не в тому, щоб психолог почав вас ламати, тиснути чи «вибивати» з вас зміни. А в тому, щоб терапія не перетворювалася на нескінченне обговорення вашого життя замість самого життя. Мені важливо не лише те, наскільки добре людина розуміє себе на сесії, а й те, що відбувається з нею між сесіями: чи може вона поступово встановлювати межі, витримувати тривогу, робити інший вибір і переставати жити за старими сценаріями. Я не обіцяю магічних змін за кілька зустрічей. Але вважаю важливим, щоб ми разом розуміли, над чим працюємо, помічали реальні зміни та чесно обговорювали, якщо терапія не дає очікуваного результату. Якщо ви три роки все розумієте, але продовжуєте жити так, як більше не хочете, можливо, питання вже не в тому, щоб іще глибше проаналізувати себе. Можливо, настав час дослідити, що саме заважає вам перетворити усвідомлення на зміни. Іноді наступний крок — не дізнатися про себе ще більше, а почати по-іншому взаємодіяти із собою та світом. Якщо вам відгукується такий підхід, можете написати мені в особисті повідомлення. Обговоримо ваш запит і чи буде моя робота для вас доречною.