Не розумію що зі мною

Вітаю, мене звати Катерина. Причин вашого стану може бути декілька. Можливо це і справді смерть вашої киці, а можливо щось більш глибше. Ми можемо подосліджувати ваш стан, щоб краще розібратися що запускає ваші симптоми. Якщо бажаєте, можемо домовитися про консультацію

Ви описуєте кілька процесів, які можуть бути пов’язані між собою, але я б не поспішала зводити все до одного пояснення. Результат психологічного тесту сам по собі не означає, що у вас є тривожний розлад. Тест може показати підвищений рівень тривоги або певні симптоми, але діагноз встановлюється за результатами клінічної оцінки, а не за одним тестом. М’язова напруга і спазми справді можуть посилюватися на фоні тривалого стресу або тривоги. Але це не означає автоматично, що саме психологічний стан є причиною ваших симптомів. Добре, що ви вже звернулися до невролога і займаєтеся фізичною стороною питання. А от у вашому повідомленні я звернула увагу на інше. Ви пишете, що раніше не помічали за собою особливої тривожності, але після результату тесту почали себе накручувати. Тут мені було б цікаво зупинитися. Що саме для вас змінилося після того, як ви побачили цей результат? Чого ви тепер боїтеся? Що відбувається з вами в той момент, коли з’являється спазм яка думка виникає, що ви починаєте робити, куди спрямовується ваша увага? І ще ви згадуєте смерть кішки на початку вересня. Це значуща подія, і плаксивість та підвищена емоційність можуть бути пов’язані з проживанням втрати. Але я б не стала за вас вирішувати, наскільки саме ця подія пов’язана з вашим теперішнім станом. Тут важливіше, як ви самі переживаєте цю втрату і що відбувається з вами зараз. Тому я б поки не намагалася визначити - це просто м’язовий спазм від стресу, чи це тривожний розлад. Можливо, тут є кілька процесів одночасно. Якщо коротко- ваші симптоми реальні, але їхнє пояснення не обов’язково одне. І я б зараз більше досліджувала не те, який діагноз у вас, а що саме з вами відбувається в контакті з тілесними симптомами, втратою і страхом після результату тесту.

Вітаю вас! Дякую, що так детально та щиро поділилися тим, що зараз із вами відбувається. Ви описуєте дуже виразну психосоматичну мову тіла: спочатку тіло увійшло в спазм, а коли м’язи трохи розслабилися, прорвалися сльози. І тут є важлива деталь, про яку ви згадали як про тіло: на початку вересня ви втратили кицю. Коли ми переживаємо втрату, психіка може захищати себе і не завжди відразу реагує смутком. Особливо якщо людина звикла сприймати себе як стійку особистість або живе з впевненим переконанням: «Не варто перейматися, треба рухатися далі вперед». Тоді така реакція справді може бути способом витримувати сильні переживання. Але сильні емоції, які не знайшли виходу одразу, можуть проявлятися пізніше, у тому числі через тілесний біль і напруження. Іноді нам простіше пережити фізичний біль у тілі, ніж витримувати емоційний біль. М’язовий спазм, відчуття затиску чи зміни дихання можуть супроводжувати сильне напруження. А те, що останні дні вас накриває емоційно і з’являються сльози, які ви самі сприймаєте як «без причини», а після них стає легше, теж варто помітити. Можливо, таким чином знаходять свій вихід переживання, які раніше залишалися поза увагою. Якщо переживання немає з ким розділити, або якщо людина звикла все витримувати сама, психіка може довше утримувати емоційне напруження, а воно може проявлятися і через тіло. Тому я б звернула увагу не тільки на сам спазм, а й на те, що відбувалося з вами після втрати киці. Чи було у вас місце для цієї втрати? Чи дозволяли ви собі сумувати? Чи було з ким її розділити? Можливо, зараз вам було б корисно не стільки шукати відповідь на питання «це тривожний розлад чи ні?», скільки спробувати уважніше прислухатися до себе і зрозуміти, що саме з вами відбувається. Якщо відчуєте, що самій складно в цьому розібратися, з цим можна прийти в терапію. Не обов’язково вже мати сформульовану проблему чи знати, що саме з вами відбувається. Іноді достатньо відчуття: «Я не зовсім розумію, що зі мною, але хочу це зрозуміти». З повагою Карась А. юнгіанська психотерапевтка

Вітаю! Важливо зрозуміти що передувало цьому стану, що відбувалося у вашому житті, дослідити ваші стани і почуття, це дасть можливість вам зрозуміти себе.

Добрий день. Це справді важливо дослідити. Причиною може бути і тривога, і непрожите горювання, і ще багато інших факторів. Коли ми чогось не усвідомлюємо або не можемо проговорити, іноді симптом приходить нам на допомогу - і замість нас говорить тіло. Через тілесні прояви воно може показувати те, що поки складно помітити чи висловити словами. Звертайтесь, буду рада вам допомогти як тілесноорієнтований терапевт.

Вітаю. Для того аби зрозуміти чи це тривожний розлад є тільки 1 правильна стратегія — піти на діагностику до кваліфікованого психіатра. Виключно лікар психіатр має право та компетенцію визначати і діагностувати наявність тривожних розладів та інших розладів психіки