Як відпустити маму😭

Вітаю вас! Ви описуєте переживання горювання, у якому туга за мамою може бути настільки сильною, що хочеться бодай на мить почути її голос, поговорити з нею, відчути її підтримку й увагу. Важливу роль у горюванні має, те "Скільки часу минуло відтоді, як ви втратили маму?" Час має велике значення у проживанні втрати того, хто дав нам життя, це одна з найскладніших втрат. Мами приводять нас у цей світ за руку, а наша доля колись провести за руку у вічність ту, хто дав нам життя. Я дам вам загальну відповідь: У психології існує модель п’яти стадій горювання: шок; заперечення; торг; депресія; гнів та прийняття. Водночас горювання не завжди відбувається послідовно, і кожна людина проживає його по-своєму. За вашим описом, можна припустити, що зараз ви переживаєте сильну тугу, яка є природною реакцією на втрату близької людини. Якщо говорити про те, як відпустити маму, то в когнітивно-поведінковому підході, зокрема, використовують роботу зі спогадами. Наприклад, можна створити альбом пам’яті, зібрати фотографії, записати історії про маму, її слова, ваші спільні моменти. Це спосіб зберегти те цінне, що було між вами. Але прожити горювання лише за допомогою таких вправ буває складно. Важливо мати можливість говорити про свій біль, сумувати, плакати, згадувати й поступово знаходити спосіб жити далі, зберігаючи внутрішній зв’язок із мамою. У своїй книзі «Горювання» юнгіанська аналітикиня Верена Каст, викладачка Інституту Юнга у Швейцарії, пише про горювання як процес, що допомагає нам поступово інтегрувати стосунок із померлою людиною у власне життя, щоб ми могли рухатися далі, зберігаючи внутрішній зв’язок із нею, і відкривати нове розуміння себе та світу. З повагою до вас, Карась Анжела, юнгіанська психотерапевтка.

Мені дуже хочеться Вас обійняти словами. ❤️Відпустити - це не перестати сумувати й не перестати потребувати маму. Це поступово вчитися жити в реальності, де її вже не можна обійняти, почути, набрати номер і розповісти, як минув день. І це страшенно боляче, особливо коли так сильно хочеться її підтримки, її голосу. Не потрібно змушувати себе відпускати. Горювання неможливо прискорити силою волі. Іноді ми плачемо, іноді злимося, іноді не можемо повірити, що це сталося, а іноді раптом проживаємо цілий день без сліз. Усе це може бути частиною проживання втрати. Можливо, з часом відпускати - це дозволяти собі потроху повертатися до життя, не відчуваючи, що цим зраджуєш маму. Знову сміятися, будувати плани, радіти, зустрічатися з людьми. І ще, не обов’язково проходити цей біль наодинці. Іноді дуже допомагає людина, яка може просто вислухати, побути поруч, витримати Ваші сльози й не говорити "Тобі вже час відпустити". Я б не радила вам вимагати від себе відпустити маму. Дозвольте собі сумувати за нею. І водночас потроху повертатися до себе, до людей, до життя. Відпустити - не означає перестати любити. Це поступово приймати те, що сталося, і вчитися жити далі з любов’ю, якій тепер немає куди подзвонити.

Прийміть мої співчуття. Якщо мами не стало десь тиждень чи два тому, то знаходитися в стані гострого горя та переживати величезний душевний біль, на жаль, є нормою і такі ваші почуття свідчать про те, що ви жива і що мама була для вас дуже близькою людиною. Якщо біль та сум надзвичайно інтенсивні, негативно впливають на ваш фізіологічний стан та функціонування, то можливо є сенс попити якісь заспокійливі або навіть звернутися до невролога чи психіатра, щоб допомогти своєму організму в цей важкий час. Десь через місяць після втрати можна звернутися до психотерапевта за підтримкою та супроводом в проживанні горя (це за бажання). В нормі людина проживає горе втрати десь плюс-мінус за рік. Вам зараз дуже важливі підтримка близьких, своя рутина, не вимагати від себе забагато і можливо поговорити з друзями, які вже переживали подібну втрату, щоб послухати про їхній досвід та поділитися своїми почуттями і переживаннями. За наступний рік поступово у вас має вийти впоратися з чотирма задачами горювання: - прийняти незворотність втрати; - прожити і відчути біль, злість, роздратування, смуток, та інші емоції і почуття, пов’язані з втратою (якщо що, то злитися на людину, яка пішла з життя можна, хоча про це і не прийнято говорити); - адаптуватися до життя без мами чисто на побутовому рівні; - оселити її образ та пам’ять про неї у свій внутрішній світ, адже спогади про маму, її настанови, досвід, який вона вам передала назавжди залишається всередині вас, тож за цей рік йому належить стати частиною вашого внутрішнього світу. Будь-які мої слова зараз навряд чи полегшать ваш стан, втім з вашого дозволу я вас міцно-міцно обіймаю. Тримайтесь і бережіть себе 🫶