Чоловік колишній військовий

Вітаю. Тут багато несправедливості, яка, звісно, викликає роздратування і злість. Скоріш за все ситуація набагато більш багатошарова, і все не вийшло вмістити в допис, втім тут і Вам, і чоловікові доведеться обирати між самозбереженням і турботою про себе та токсичним спілкуванням з родичами, які не підтримують і не сприяють відновленню. Припускаю, що можливо у родичів так працює захисний механізм: звинувачуючи Вашого коханого, вони знімають з себе певну відповідальність, але це вже їхня справа. Ви пишете, що хочеться висловити в обличчя їм все, що Ви про них думаєте. Ви накопичуєте напругу і стримуєте злість, намагаючись бути «хорошою». Ідеальним варіантом буде сказати їм про шкоду від їхньої поведінки прямо і за можливості у ввічливій формі. Тобто не кричати, не звинувачувати, а просто розкласти по фактам і чесно сказати про ваші з чоловіком почуття та потребу в підтримці. Якщо вони не змінять поведінку, доведеться задуматись про мінімізацію контактів. Бо аналогія така: родичі чоловіка приходять і тикають пальцями в його рани, прям всередину туди залазять і натискають на запалені тканини, заважаючи процесу загоєння. Такому варто запобігати. І не забувайте, будь ласка, що підтримка потрібна не тільки коханому, але і Вам також. Велика подяка і шана Вашому чоловікові за захист та героїзм, а Вам за ту невидиму роботу, яку жінки військових роблять поки їхні партнери перебувають на фронті. Бережіть себе 🫶

Вітаю! Тут ви можете зайняти підтримуючу позицію, ви теж для чоловіка близька людина, як і його рідні, але ж ви не ведете себе так як вони. Люди поводять себе таким чином тому, що можуть таке собі дозволяти. Можна дистанціюватися від них на безпечну психологічну відстань, а може і фізичну також. Для більш повної реабілітації, за бажанням чоловіка, він може знайти собі психотерапевта, який працює з військовими.