Не знаю що робити?

Вітаю! Дуже хочеться вас підтримати, тож запрошую в терапію. Для того, щоб вона відбулася, не обов'язково мати сформовані запитання. Достатньо бажання почуватися краще і цікавості до себе. На сесіях ми разом дослідимо, що зараз відбувається у вашому житті: куди дівається натхнення до змін і чи дійсно їх хочеться; від чого з'являється відчуття порожнечі; чого бракує, щоб почуватися добре і насолоджуватися добробутом, до якого ви прагнули. У ході терапії може виявитися багато чого цікавого. Ви краще зрозумієте свої почуття, потреби і бажання, а значить з'явиться можливість їх вдовольнити. Подосліджуємо, що і чому ви відкладаєте, про що мрієте, як себе зупиняєте та багато іншого.

Вітаю вас! В цій ситуації, що ви описуєте важливим є ваше усвідомлення того, що ви пишете: «Проблеми, яку можна вирішити, немає». Можливо, саме тому вам і складно зрозуміти, що з вами відбувається. Не кожен внутрішній стан є проблемою, яку потрібно негайно вирішити. Іноді це сигнал про те, що життя, яким ми довго жили, перестало повністю відповідати нам. Ви пишете, що час від часу хочеться змінити роботу, кудись поїхати, нарешті зайнятися тим, що давно відкладали. Але одразу з’являється думка: «Навіщо тобі, у тебе ж усе нормально». І руки опускаються. Але тут можна поставити собі інше запитання: а що саме означає «все нормально»? Чи це справді ваше відчуття життя, чи відповідність тому, як, на вашу думку, має виглядати хороше життя? Після переїзду, особливо якщо він відбувся багато років тому, ми можемо начебто добре влаштуватися в новій країні, створити сім’ю, роботу, побут, але частина нашої ідентичності при цьому залишається десь «там». А іноді справа навіть не в самому переїзді. Ми просто доходимо до певного віку і раптом помічаємо, що багато років рухалися за звичним сценарієм, а власне «чого хочу я?» так і залишилося десь на другому плані. Тому я б не поспішала зараз щось руйнувати чи радикально змінювати. Спочатку варто уважніше придивитися до цієї порожнечі. Про що вона? Чого саме вам не вистачає? Якої частини себе ви давно не чуєте? Що у вашому житті є «тому що так треба», а що справді ваше? І вам зовсім не обов’язково приходити до психолога вже з готовим запитом. Фраза «я не розумію, що зі мною відбувається, але відчуваю, що живу не зовсім своє життя» вже є достатньою точкою, з якої можна почати. Можливо, питання не в тому, що вам потрібно змінити своє життя. Можливо, спочатку потрібно зрозуміти, де в цьому житті загубилися саме ви. З повагою Карась А., юнгіанський психотерапевт

Я би розбиралась із собою. Для мене це більше про опору на себе: хто я, чого я хочу, що мені цікаво в собі, що я відчуваю і як можу про це говорити. Я б не поспішала одразу формулювати конкретний запит. Спочатку досліджувала б себе, свої відчуття, бажання, потреби. Із цього поступово й складеться ваш запит. Для мене зараз він звучить як запит про вашу ідентичність - про те, «хто я?» і «яка я?», і як мені бути собою. Звертайтесь за консультацією, буду рада допомогти вам пройти цей шлях.

Вітаю. Причин такого стану може бути багато: наприклад, це може бути пов’язано з віковою кризою, змінами у стосунках, важливими життєвими подіями або іншими внутрішніми процесами. Це потрібно досліджувати, щоб зрозуміти, що саме відбувається у вашому випадку. Протягом усього життя в психіці людини відбувається переоцінка цінностей. Те, що було важливим ще декілька років тому, сьогодні може втратити сенс. Те, про що ми мріяли раніше, зараз може вже не мати особливого значення. І це добре та є нормальним процесом функціонування психіки людини. У такий період можуть сформуватися нові цілі, цінності та мрії. Це нормальний, природний процес розвитку психіки людини. Цей період, як і будь-який період росту та трансформації, може відчуватися неприємно і навіть іноді болісно. Але саме усвідомлення, розуміння та опрацювання цього процесу у своєму житті можуть принести добрі результати.

Вітаю! Можливо це екзистенційна криза, яка часто зустрічається у цьому віці. І тут не про те що з вами щось не так, а швидше про те, що орієнтири на які ви рівнялися раніше, перестали працювати. А нові ще не з'явилися. Часто після проходження цього складного кризового періоду, людина говорить: "Я тільки зараз зрозуміла чого я хочу і відчула задоволення від життя" Запрошую вас дослідити ваш стан разом.

Вітаю! Там де є порожнеча, може бути багато не усвідомлених почуттів і станів. Можливо десь ви втратили себе і тепер не знаєте, як повернути. Якщо відчуєте потребу в допомозі, звертайтесь. Працюю в методі юнгіанського аналізу.

Вітаю. Схоже на кризу сенсів або кризу ідентичності. Це може бути про незадоволення якихось глибинних внутрішніх потреб, про які або навіть не підозрюєш, або намагаєшся ігнорувати. Так часто буває, коли ніби в житті все чудово і одночасно є відчуття, що чогось не вистачає. Прямо з цією розгубленістю та незрозумілим сумом можна і прийти до психотерапевта. Це умовна «скарга», а запит сформуєте разом зі спеціалістом вже в процесі роботи. В подібних випадках психотерапія є більше процесом самодослідження та шляхом до цілісності, ніж «полагодженням» конкретної наявної проблеми. Просто знайте, що Ви така не одна, і люди, у яких з 1-го погляду прекрасне життя справді буває не відчувають радості і задоволення, навіть намагаються не чути внутрішній голос і постійно слухають музику, щоб не чути власних думок

Добрий день! Знаєте, що мені відгукнулося у вашому дописі? Фраза «все, до чого я йшла». Мені здається, іноді ми так довго рухаємося до певного життя, що не встигаємо запитати себе, чи справді хочемо в ньому залишатися, коли нарешті його побудуємо. Ми ставимо цілі, досягаємо їх, виконуємо свої ролі, дбаємо про близьких. І начебто все добре. Немає якоїсь катастрофи, немає очевидної причини бути нещасною. Але десь усередині виникає запитання: «А це точно все? А де в цьому житті я сама?» І найскладніше те, що на це запитання не завжди є готова відповідь. Можливо, вам не потрібно нічого кардинально змінювати. Не обов'язково звільнятися, їхати в іншу країну чи руйнувати те, що ви будували роками. Але, можливо, варто дозволити собі дослідити, чого вам хочеться, навіть якщо це бажання поки що незрозуміле. Зверніть увагу на одну цікаву річ: ви пишете, що тільки починаєте думати про зміни, як одразу з'являється думка: «Навіщо тобі? Все ж нормально». А чи справді «все нормально» означає, що вам добре? Чи, можливо, ви настільки звикли оцінювати своє життя через призму того, чи все в ньому правильно й стабільно, що на власні бажання просто не залишається місця? Я б почала не з питання «Що мені змінити?», а з іншого: «Що я відчуваю? Чого мені бракує? Що приносить мені радість, цікавість, відчуття, що я живу, а не просто виконую свої щоденні обов'язки?» Іноді ми так довго живемо в режимі «треба», що запитання «чого я хочу?» спочатку взагалі ставить нас у глухий кут. Щодо психолога - з таким запитом можна йти в роботу. Я сама добре знаю, наскільки важливим може бути шлях від «треба» до «хочу». Іноді саме з таких, на перший погляд, незрозумілих відчуттів починається знайомство із собою - не тією, якою нас звикли бачити, і не тією, якою ми звикли бути, а справжньою. Бажаю вам не поспішати з висновками про своє життя, а дати собі трохи простору й цікавості до себе. Можливо, зараз вам потрібно не знайти проблему, яку можна вирішити, а почути себе, на яку давно не вистачало уваги